Неофіційний переклад

 
          

                                           

               

  FATFLO~1.gif (14683 bytes)

 

 

 

         

 

 

      

Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)

 

 

 

 

 

СОРОК РЕКОМЕНДАЦІЙ

 

 

Вступ

 

Методи і способи відмивання грошей змінюються відповідно розвитку контрзаходів. В останні роки Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) виявляла все більш і більш складні комбінації способів, які передбачали збільшення використання  юридичних осіб для приховування справжньої власності і контролю за доходами, отриманими злочинним шляхом, збільшення використання професіоналів для надання консультацій і сприяння у відмиванні кримінальних доходів. Ці фактори, поєднані з досвідом, набутим у країнах і територіях, які не співпрацюють у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також кількість національних та міжнародних ініціатив обумовили перегляд і перевірку 40 Рекомендацій FATF з метою протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму в нових умовах. Зараз FATF закликає всі країни до вжиття всіх необхідних заходів для приведення у відповідність їхніх національних систем з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом і фінансування тероризму, рекомендаціям FATF і до ефективної імплементації цих заходів.

             Процес перегляду 40 Рекомендацій, який проводився з метою вищезгаданої перевірки, був широким, відкритим для членів FATF, не членів цієї організації, спостерігачів, фінансового та задіяних секторів, зацікавлених сторін. Цей консультаційний процес дозволив накопичити великий обсяг інформації, яка вся була обговорена в процесі  перегляду.

            Переглянуті 40 Рекомендацій зараз застосовуються не тільки до відмивання грошей, але й до фінансування тероризму, і в поєднанні з 8 Спеціальними Рекомендаціями по боротьбі з фінансуванням тероризму створюють постійну, вичерпну і послідовну структуру заходів з протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму. FATF визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи і, таким чином, не можуть вживати ідентичних заходів для досягнення спільної мети, особливо стосовно шляхів вирішення. Таким чином, Рекомендації встановлюють мінімум стандартів дій країн для імплементації рішення відповідно до  умов країни і конституційних меж. Рекомендації охоплюють всі заходи, які національні системи повинні вжити в межах системи кримінальної юстиції і регулятивної системи, превентивні заходи, які мають бути вжиті фінансовими установами та іншими суб’єктами визначеної діяльності і професій, а також міжнародне співробітництво.

            Базові 40 рекомендацій FATF були підготовлені в 1990 році як ініціатива щодо протидії протиправному використанню фінансових систем особами, які відмивають гроші, отримані від реалізації наркотиків. В 1996 році Рекомендації вперше були переглянуті з метою відобразити еволюціонуючи типи відмивання грошей. 40 Рекомендацій в редакції 1996 року були схвалені більш ніж 130 країнами і є міжнародним стандартом в сфері протидії відмиванню грошей.

            В жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансування тероризму і зробила важливий крок, підготувавши 8 Спеціальних Рекомендацій щодо протидії фінансуванню тероризму. Ці Рекомендації містять комплекс заходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів та терористичних організацій і є Додатковими  до 40 Рекомендацій.

            Основним елементом в боротьбі проти відмивання грошей і фінансування тероризму є необхідність моніторингу систем країн на предмет їх відповідності вимогам міжнародних стандартів. Взаємна оцінка, проведена FATF та відповідними регіональними організаціями по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів, а також оцінки, проведені Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, є необхідним механізмом забезпечення ефективної імплементації рекомендацій FATF всіма країнами.

 

 

 


СОРОК РЕКОМЕНДАЦІЙ
 
 
 A. ПРАВОВІ СИСТЕМИ
Зміст кримінального злочину відмивання грошей
 
1.      Кожна з країн має встановити карне переслідування за відмивання грошей на основі Конвенції ООН проти незаконного обігу наркотиків та психотропних речовин (Віденська конвенція) 1998 р. та Конвенції ООН про транскордонну організовану злочинність (Палермська конвенція) 2000 р.
 
Кожна країна має застосовувати поняття злочину відмивання грошей до всіх значних правопорушень, з метою покриття якомога ширшого спектру предикатних правопорушень. Предикатні правопорушення можуть описуватися шляхом посилання на всі правопорушення чи на поріг, пов’язаний з категорією серйозних правопорушень або з покаранням у вигляді ув’язнення, що встановлено за предикатне правопорушення (пороговий підхід), чи на перелік предикатних правопорушень, або шляхом комбінації цих підходів.
 
Якщо країни застосовують пороговий підхід, предикатні правопорушення мають принаймні включати в себе всі правопорушення, які вважаються значними відповідно до їхнього національного законодавства, або включати в себе правопорушення, які караються максимальним покаранням у вигляді позбавлення волі строком більш ніж один рік або для тих країн, які мають мінімальний поріг для правопорушень, встановлений в їхній правовій системі, предикатні правопорушення мають включати в себе всі правопорушення, що караються мінімальним покаранням у вигляді позбавлення волі більш ніж на шість місяців.
 
Незалежно від того, який підхід до встановлення предикатних правопорушень застосовується, кожна країна має принаймні включити до них номенклатуру правопорушень в рамках кожної з визначених категорій правопорушень 3.
 
Предикатними правопорушеннями для цілей відмивання грошей має вважатися також таке діяння, що мало місце в іншій країні, яке є правопорушенням в такій країні, і яке б вважалося предикатним правопорушенням, якщо б воно мало місце в країні. Країни можуть передбачити, що єдиною умовою є те, що таке діяння вважалося б предикатним правопорушенням, якщо воно мало місце на їх території.
 
Країни можуть передбачити, що поняття злочину відмивання грошей не застосовується до осіб, які скоїли предикатне правопорушення, якщо цього вимагають фундаментальні принципи їхнього внутрішньодержавного законодавства.
 
2.      Країни мають забезпечити таке: 
 
a.         намір і відомості, які вимагаються для доведення злочину відмивання грошей, мають відповідати стандартам, встановленим Палермською і Віденською конвенціями, включаючи концепцію, що такий психічний стан може встановлюватися за об'єктивними фактичними обставинами.
 
b.         кримінальна відповідальність, а там, де це неможливо, цивільна та адміністративна відповідальність, повинна поширюватись на юридичних осіб. Це не повинно перешкоджати паралельному кримінальному, цивільному або адміністративному переслідуванню юридичних осіб у країнах, в яких існують такі форми відповідальності. До юридичних осіб мають застосовуватися ефективні, пропорційні та переконливі санкції. Такі заходи не мають впливати на кримінальну відповідальність фізичних осіб.
 
Превентивні заходи і конфіскація
 
3.                         Країни повинні вжити заходи, аналогічні наведеним у Віденській та Палермській конвенціях, включаючи законодавчі кроки, які можуть бути необхідними для надання компетентним органам цих країн повноваження на конфіскацію відмитої власності, доходів, отриманих внаслідок злочину відмивання грошей або предикатного правопорушення, засобів, що використовувались або існував намір їх використання для вчинення цих правопорушень, або майна відповідної вартості, не впливаючи на права bona fide третіх сторін.
 
До таких заходів необхідно включити повноваження на: 
 
a)               визначення, виявлення та оцінку майна, яке підлягає конфіскації; 
b)               здійснення тимчасових заходів, таких як заморожування і арешт для того, щоб запобігти будь-яким операціям з майном, його передачі або позбавленню від нього; 
c)                здійснення заходів, які запобігають або анулюють дії, що впливають на здатність держави отримувати власність, яка підлягає конфіскації; 
d)               здійснення будь-яких заходів з розслідування.
 
Країни можуть розглянути можливість вжиття заходів, які дозволять конфіскацію таких доходів або засобів без кримінального засудження або які вимагають від правопорушника продемонструвати законне походження власності, що інакше підлягає конфіскації, в тій мірі, наскільки це відповідає принципам їхнього національного законодавства.
 
В. ЗАХОДИ, ЩО МАЮТЬ ВЖИВАТИСЯ ФІНАНСОВИМИ установами ТА ПІДПРИЄМСТВАМИ У НЕФІНАНСОВИХ СФЕРАХ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ВІДМИВАННЮ ГРОШЕЙ І ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ
 
4.                  Країни забезпечують, щоб закони про збереження таємниці фінансовими установами не перешкоджали запровадженню рекомендацій FATF.
 
Правила обачливості щодо клієнтів і зберігання інформації
               
5.                         Фінансові установи не повинні відкривати анонімні рахунки та рахунки на явно фіктивні імена.
 
Фінансові установи мають ставитися до клієнтів з обачливістю, включаючи ідентифікацію та перевірку особи їхніх клієнтів у разі:
 
·                            Встановлення ділових відносин;
·                            Проведення окремих операцій, що перевищують відповідно визначений поріг та грошових переказів у обставинах, описаних у пояснювальній записці до спеціальної Рекомендації VII;
·                            Існування підозри у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму; або
·                            Якщо фінансова установа сумнівається у достовірності або достатності попередньо отриманої інформації про ідентифікацію клієнта.
 
Заходи обачливості щодо клієнтів є наступними:
 
a)                        Ідентифікація клієнта і перевірка особи клієнта з використанням надійних документів, даних чи інформації, отриманих з незалежних джерел4;
b)                        Визначення вигодоодержувача і вжиття відповідних заходів для перевірки особи вигодоодержувача таким чином, щоб фінансова установа була задоволена тим, що вона знає, хто є вигодоодержувачем. Для юридичних осіб та організацій, фінансові установи мають вживати заходів для виявлення власника та керівної структури клієнта;
c)                         Отримання інформації про мету і передбачену природу ділових стосунків;
d)                        Проведення постійних заходів обачливості щодо ділових відносин і спостереження за операціями, що відбуваються протягом таких відносин, з метою забезпечення того, щоб операції, що проводяться, відповідали інформації про клієнта, його бізнес і характер ризику, наявній в установі, включаючи, у разі потреби, джерела коштів. 
 
Фінансові установи мають застосовувати всі визначені в пунктах “а” – “d” Заходи обачливості, але можуть визначати „жорсткість” таких заходів в залежності від  ступеню ризику, пов’язаного з клієнтом, діловими відносинами та трансакціями. Застосовувані заходи мають відповідати рекомендаціям, виданим компетентними органами. Для категорій операцій з високим ризиком, фінансові установи мають застосовувати посилені правила обачливості. Країни можуть вирішити, що фінансові установи можуть застосовувати зменшені або спрощені заходи до  операцій, що мають низький ризик використання з метою відмивання грошей. 
 
Фінансові установи мають ідентифікувати клієнта і вигодоодержувача до встановлення ділових відносин або проведення операцій для нерегулярних клієнтів. Країни можуть дозволяти фінансовим установам проводити перевірку після встановлення ділових відносин тоді, коли це доречно з точки зору доцільності, у випадках, коли необхідно не перешкоджати нормальному веденню бізнесу, якщо ризики відмивання грошей ефективно контролюються. 
 
Якщо фінансова установа не може виконувати вимоги зазначених вище підпунктів „а” - „с”, вона має відмовити у відкритті рахунку, проведенні ділових відносин або операції; вона також має розглянути можливість повідомлення про сумнівну операцію стосовно такого клієнта.
 
Ці вимоги мають застосовуватися до всіх нових клієнтів, хоча фінансові установи мають застосовувати цю рекомендацію також до існуючих клієнтів на основі значимості та ризику, та повинні застосовуватись Заходи обачливості до існуючих відносин у визначений час.
 
6.                         Фінансові установи повинні, у відношенні до політичних діячів, на додаток до звичайних правил обачливості:
 
a)                        Мати відповідну систему управління ризиками для визначення, що особа  є політичним діячем;
b)                        Отримати схвалення вищого керівництва на встановлення ділових стосунків з такими клієнтами;
c)                         Приймати заходів для визначення джерел збагачення та джерел фінансування;
d)                        Поводити постійний моніторинг за здійснюваними діловими відносинами.
 
7.                   Фінансові установи повинні, у відношенні закордонних кореспондентських банківських послуг та інших схожих відносин, на додаток до звичайних правил обачливості:
 
a)                  Збирати відповідну інформацію про установу-респондента для повного розуміння діяльності респондента та для отримання доступної публічної інформації про репутацію установи та якість нагляду, включаючи інформацію чи установа була предметом розслідування або акцією регулятивного органу з питань відмивання грошей або фінансуванням тероризму;
b)                  Оцінювати контроль установи-респондента за відмиванням грошей та фінансуванням тероризму;
c)                   Отримати схвалення вищого керівництва перед встановленням нових кореспондентських відносин;
d)                  Документ, що визначає відповідальність кожної установи;
e)                  Відповідно до “платежів по рахунках”, знати, що банк респондент визначив особу та застосував правила обачності до клієнта, шляхом прямого доступу до рахунків кореспондента та здатний проводити відповідну ідентифікацію інформації про клієнта на запит банку-кореспондента.
 
8.                   Фінансові установи повинні приділяти особливу увагу загрозі проведення операцій з відмивання грошей, яка існує завдяки появленню і розробці нових технологій, що сприяють анонімності, і повинні у разі необхідності здійснювати заходи, спрямовані на запобігання їх використанню у схемах відмивання грошей. Зокрема, від фінансових установ необхідно вимагати наявності процедур і політик, спрямованих на окремі ризики, пов’язані з діловими відносинами або операціями, які відбуваються не безпосередньо.
 
9.                   Країни можуть дозволити фінансовим установам доручати третім сторонам здійснювати підпункти „а” - „с” Заходів обачливості та проводити діяльність, за умови того, що виконуються нижченаведені критерії. Якщо дозволяється таке доручення, остаточна відповідальність за визначення і перевірку особи клієнта лежить на фінансовій установі, яка здійснює ділові відносини.
 
Критерії, які необхідно задовольнити, є наступними:
 
a)                        Фінансова установа, покладаючись на третю сторону, має зразу одержати необхідну інформацію, що визначена в п. (а) – (с) Заходів обачливості. Фінансові установи мають бути впевнені, що копії ідентифікаційної інформації та інша подібна документація стосовно Заходів обачливості буде надаватися третьою стороною на запит без відкладення;
b)                        Фінансова установа повинна мати інформацію, що третя сторона регулює  та наглядає, та застосовує Заходи обачливості відповідно до Рекомендацій 5 та 10.
 
Кожна країна сама визначає, в яких країнах може знаходитися третя сторона, яка відповідає умовам, зважаючи на наявну інформацію про території, які неадекватно застосовують рекомендації FATF.
Кожна країна сама визначає, в яких країнах може знаходитися третя сторона, яка задовольняє встановленим умовам, зважаючи на наявну інформацію про країни (території), які не застосовують, або неадекватно застосовують рекомендації FATF.
 
10.         Фінансові установи повинні зберігати протягом, принаймні, п'яти років усі необхідні облікові документи стосовно як внутрішніх, так і міжнародних операцій, на основі яких вони мають змогу оперативно відповідати на запити про інформацію, що надходять від компетентних органів. Обсяг цих документів має бути достатнім для того, щоб простежити хід окремої операції (включаючи суми і тип валюти, якщо таке мало місце), і таким чином надати в разі необхідності правоохоронним органам докази щодо переслідування осіб, що звинувачуються у кримінальних діях.
 
Від фінансових установ необхідно вимагати зберігати документи, які стосуються ідентифікаційних даних, отриманих внаслідок процесу обачливості щодо клієнтів (наприклад, копії ідентифікаційних документів – паспортів, посвідчень особи, прав водія або аналогічних документів), облікові документи по банківських рахунках і ділову кореспонденцію протягом, принаймні, п'яти років після припинення ділових відносин.
 
Ідентифікаційні дані та облікові документи повинні надаватися внутрішнім компетентним органам країни, які мають відповідні повноваження.
 
11.         Фінансові установи повинні звертати особливу увагу на будь-які складні, незвичайно великі операції, на будь-які незвичайні схеми проведення операцій, де не можна простежити очевидну законну кінцеву мету. Необхідно відстежувати, до можливої межі, зміст і цілі таких операцій, отримані висновки оформляти письмово і бути в змозі допомогти компетентним органам і аудиторам.
 
12.         Вимоги щодо обачливості і ведення обліку, викладені у рекомендаціях 5, 6 та 8-11, застосовуються до визначених нефінансових установ та осіб, що діють у нефінансових сферах, у наступних ситуаціях:
 
a)                        казино – коли клієнти задіяні у фінансових операціях, які дорівнюють або перевищують відповідний визначений поріг;
b)                        агентства нерухомості – коли вони задіяні у фінансових операціях своїх клієнтів стосовно покупки або продажу нерухомості;
торгівці дорогоцінними металами і камінням – коли вони задіяні у будь-якій готівковій операції з клієнтом, яка дорівнює або перевищує відповідний визначений поріг;
c)  торговці дорогоцінними металами та торговці дорогоцінним камінням – коли вони залучені до будь – якої готівкової операції з клієнтом, що перевищує встановлений поріг; 
d) юристи, нотаріуси, інші незалежні професіонали у правовій сфері, бухгалтери, коли вони допомагають у плануванні або здійсненні операцій для свого клієнта стосовно:
 
·                            купівлі-продажу нерухомості;
·                            управління грошима, цінними паперами або іншими активами клієнта;
·                            управління банківським, ощадним рахунком або рахунком з цінними паперами;
·                            організації внесків для створення, діяльності або управління компаніями;
·                            створення, діяльності або управління юридичними особами або компаніями або покупка або продаж об’єктів підприємницької діяльності;
 
e)                  трасти і посередники, що надають послуги компаніям – коли вони здійснюють фінансові операції для клієнта стосовно діяльності, визначеної в Глосарії.
 
Повідомлення про підозрілі операції та відповідність вимогам
 
13.         Якщо фінансова установа підозрює або має достатні підстави підозрювати, що кошти є результатом кримінальної діяльності або пов’язані з фінансуванням тероризму, необхідно встановити вимогу, прямо у законодавстві або за допомогою підзаконного акту, стосовно негайного повідомлення про свої підозри до підрозділу фінансової розвідки (ПФР).
 
14.         Фінансові установи, їх керівники, посадові особи та працівники повинні:
 
a)                  мати визначений нормативними актами юридичний захист від кримінальної або цивільної відповідальності у зв'язку з порушенням будь-яких обмежень щодо розкриття інформації, обумовлених контрактом або будь-якими законодавчими, нормативними або адміністративними положеннями, якщо вони добросовісно доводять свої підозри до відома підрозділу фінансової розвідки, навіть за умови, що вони не знали точно, які саме кримінальні дії стояли за операцією, а також незалежно від того, чи такі кримінальні дії дійсно мали місце;
b)                  заборонити законом розголошення факту повідомлення ПФР про підозрілу операцію або пов’язану з цим інформацію.
 
15.              Фінансові установи мають розробляти програми протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму. Ці програми повинні передбачати:
 
а) розробку внутрішньої політики, процедур та важелів контролю, включаючи надання функцій забезпечення такого контролю особам на рівні керівництва, а також адекватних процедур перевірки для того, щоб упевнюватися у повній відповідності існуючим вимогам тієї особи, яка приймається на роботу до установи;
b) постійне проведення програм підготовки службовців;
c) заходи аудиторського характеру з метою перевірки системи роботи установи.
 
16.               Вимоги, визначені в Рекомендаціях 13-15 та 21, застосовуються до визначених нефінансових занять та професій в наступних випадках:
 
a)                  юристи, нотаріуси, інші незалежні фахівці у правовій сфері та бухгалтери мають повідомляти про підозрілі операції, коли вони задіяні у фінансовій операції від імені або за дорученням клієнта, відповідно до діяльності, визначеної в пункті Рекомендації 12 „d”. Країни повинні підтримувати вимоги щодо повідомлення стосовно інших професійних занять бухгалтерів, включаючи аудит.
 
b)                  торгівці дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням мають повідомляти про підозрілі операції, коли вони проводять готівкові операції з клієнтами на суму, що дорівнює або перевищує відповідний визначений поріг.
 
c)                   трасти і посередники, що надають послуги компаніям, що здійснюють фінансові операції від імені або для клієнта стосовно діяльності, визначеної в Рекомендації 12 ”e”.
 
d)                  юристи, нотаріуси, інші фахівці у правовій сфері та бухгалтери, що здійснюють незалежну професійну діяльність, не повідомляють про свої підозри, якщо відповідна інформація отримана за обставин, що є предметом професійної таємниці або привілеєм на зберігання адвокатської таємниці. 
 
Інші заходи запобігання операціям з відмивання грошей та фінансуванням тероризму
 
17. Країни мають забезпечити наявність ефективних, пропорційних та переконливих санкцій, кримінальних, цивільних або адміністративних, що застосовуються до фізичних або юридичних осіб, яких стосуються ці Рекомендації і які не виконують вимоги по боротьбі з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму. 
 
18. Країни не повинні дозволяти створення або продовження роботи банків-оболонок. Фінансові установи мають відмовлятися вступати або продовжувати кореспондентські банківські відносини з банками-оболонками. Фінансові установи мають також вживати запобіжних заходів, щоб уникати встановлення кореспондентських банківських відносин з іноземними фінансовими установами, які дозволяють використання своїх рахунків банками-оболонками.
 
19. Країни повинні розглянути можливість:
 
a)                  здійснення заходів з виявлення та відстеження фізичних перевезень готівки та обігових грошово-кредитних документів на пред'явника через кордони, за умови виконання жорстких правил щодо належного використання інформації і уникнення будь-яких обмежень свободи переміщення капіталів.
 
b)                  застосування і корисність системи, за якої банки та інші фінансові установи і посередники повідомляли б про всі внутрішні та міжнародні валютні операції, сума яких перевищує певний фіксований поріг, національному центральному органу з комп'ютеризованою базою даних, яка може надаватися при розслідуванні справ, пов'язаних з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, у розпорядження компетентних органів, за умови виконання жорстких правил щодо належного використання інформації.
 
20. Країни повинні сприяти  запровадженню Рекомендацій FATF у заняття та професії, інші ніж визначені як нефінансові заняття або професії, що можуть бути задіяні у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму. 
 
Країни повинні сприяти загальному подальшому розвиткові сучасних і надійних методів регулювання грошових операцій, що менш піддаються відмиванню грошей.
 
Заходи по вирішенню проблем в державах, які не застосовують або недостатньо застосовують Рекомендації FATF
 
21.     Фінансові установи мають приділяти особливу увагу діловим стосункам і операціям з особами, в тому числі компаніями та фінансовими установами, країн, де Рекомендації FATF не застосовуються або застосовуються в недостатній мірі. У випадку, коли ці операції не мають очевидної економічної або законної мети, підстави їх проведення та цілі повинні бути максимально ретельно перевірено, з’ясована інформація має бути зафіксована письмово та має бути доступною для допомоги компетентним органам. Якщо такі країни продовжують не застосовувати або застосовувати в недостатній мірі Рекомендації FATF, країни повинні бути в змозі застосовувати відповідні контрзаходи.
 
22.     Фінансові установи повинні забезпечити застосування вищезазначених принципів також для філій і закордонних дочірніх установ, що знаходяться в країнах, де дані Рекомендації не застосовуються або застосовуються в недостатній мірі, в межах, що не суперечать чинному законодавству даної країни. У тих випадках, коли застосування даних Рекомендацій заборонено законодавством даної країни, фінансові установи повинні повідомити компетентні органи за місцем розташування їх головних установ про неможливість застосування Рекомендацій.
 
 
Регулювання та нагляд
 
23.     Країни мають забезпечити, щоб фінансові установи підлягали адекватному регулюванню і нагляду та ефективно впроваджували рекомендації FATF. Компетентні органи мають вживати необхідних правових або регулятивних заходів, щоб запобігти ситуації, коли злочинці або пов’язані з ними особи стають власниками або вигодоодержувачами значної або контрольної долі активів у фінансових установах, або коли вони беруть участь в управлінні фінансовими установами.
 
Відносно фінансових установ, до яких застосовуються „Основні принципи”, необхідно застосовувати регулятивні та наглядові заходи, які застосовуються в цілях обачливості, і які також мають відношення до боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму.
 
Інші фінансові установи повинні отримати ліцензію або бути зареєстрованими і підпадати під сферу відповідного регулювання, а також бути об’єктом нагляду в цілях боротьби з відмиванням грошей, зважаючи на ризик відмивання грошей або фінансування тероризму у відповідному секторі. Якнайменше, заняття, що забезпечують переказ грошей або обмін валюти повинні бути ліцензовані або зареєстровані, та бути об’єктом ефективної системи моніторингу з метою недопущення відмивання грошей та фінансуванням тероризму у відповідності з національними вимогами.
 
24.     Наступні визначені нефінансові заняття та професії повинні бути об’єктом регулятивних і наглядових заходів, як викладено нижче.
 
a)                        казино мають підлягати всеосяжному регулятивному і наглядовому режиму, який має забезпечувати, щоб вони ефективно впроваджували необхідні заходи протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму. Принаймні:
 
·                            казино мають ліцензуватися;
·                            компетентні органи мають вживати необхідних правових або регулятивних заходів для запобігання тому, щоб злочинці або пов’язані з ними особи були власниками або вигодоодержувачами значної або контрольної долі активів, брали участь в управлінні чи були управляючими казино;
·                            компетентні органи мають забезпечити ефективний нагляд за казино щодо дотримання ними зобов’язань стосовно боротьби з відмиванням грошей.
 
 b.   Країни повинні забезпечити, щоб інші категорії визначених нефінансових занять і професій були об’єктом ефективної системи моніторингу та забезпечити їх відповідність вимогам боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Це повинно бути забезпечено з урахуванням чутливості до ризиків. Це може бути забезпечено виконавчою владою або відповідною саморегулівною організацією, якщо така організація має повноваження покладати на своїх членів обов’язок протидіяти відмиванню грошей або фінансуванню тероризму. 
 
25.       Компетентні органи повинні розробити методичні рекомендації та надавати інформацію, яка допоможе фінансовим установам та особам, що займаються визначеними нефінансовими заняттями та професіями, застосовувати національні заходи протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму, зокрема, щодо виявлення та повідомлення про підозрілі операції.
 
 
С. ІНСТИТУЦІЙНІ ТА ІНШІ ЗАХОДИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ СИСТЕМ БОРОТЬБИ З ВІДМИВАННЯМ ГРОШЕЙ І ФІНАНСУВАННЯМ ТЕРОРИЗМУ
 
Компетентні органи, їхні повноваження і ресурси
 
 
26.   Країни мають створити підрозділи фінансової розвідки,  які є національними центрами для отримання (і, якщо це дозволено, запитування), аналізу і передачі повідомлень про підозрілі операції та іншої інформації щодо потенційного відмивання грошей або фінансування тероризму. Фінансова розвідка повинна мати доступ, прямий або непрямий, на регулярній основі, до фінансової, адміністративної та правоохоронної інформації, яка їй необхідна для належного виконання своїх функцій, включаючи аналіз повідомлень про підозрілі операції.
 
27.   Країни мають забезпечити, щоб визначені правоохоронні органи відповідали за розслідування стосовно відмивання грошей і фінансування тероризму. Країни закликаються підтримувати і розвивати, наскільки це можливо, спеціальні техніки розслідування, придатні для розслідування відмивання грошей, такі як контрольована поставка, приховані операції та інші відповідні техніки. Країни також закликаються використовувати інші ефективні механізми, такі як використання постійних або тимчасових груп, які спеціалізуються на дослідженні активів, та спільні розслідування з відповідними компетентними органами інших країн.
 
28.   Під час проведення розслідувань стосовно відмивання грошей і відповідних предикатних правопорушень, компетентні органи повинні мати можливість отримувати документи та інформацію для використання у таких розслідуваннях, при судовому розгляді та пов’язаних з цим діях. Сюди необхідно включити повноваження на використання обов’язкових заходів для отримання документів, які знаходяться у фінансових установах та у інших осіб, на обшук осіб та приміщень та на накладення арешту і отримання доказів.
 
29.   Органи, що здійснюють нагляд, повинні мати адекватні повноваження для того, щоб здійснювати моніторинг відповідності фінансових установ вимогам щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, включаючи повноваження на проведення перевірок. Їм мають бути надані повноваження на витребування будь-якої інформації, що має відношення до моніторингу такої відповідності, від фінансових установ, та на накладення адекватних адміністративних санкцій за невідповідність таким вимогам.
 
30.   Країни мають надавати всім своїм компетентним органам, що задіяні у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, достатні фінансові, людські та технічні ресурси. Країни мають встановити процедури, які повинні забезпечувати чесність персоналу таких органів.
 
31.   Країни мають забезпечити, щоб установи та особи, які визначають політику, підрозділ фінансової розвідки, правоохоронні та наглядові органи мали ефективні  механізми, які дозволяли б їм співпрацювати і там, де це доречно, координувати свою діяльність в межах країни з питань розвитку та впровадження політики та заходів протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму.
 

32.   Країни мають забезпечити своїм компетентним органам можливість оцінки ефективності їхніх систем боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму шляхом ведення всеохоплюючої статистики з питань, які стосуються ефективності таких систем. Це має включати в себе статистику щодо отриманих та надісланих повідомлень про підозрілі операції; щодо розслідувань, переслідування та вироків стосовно відмивання грошей і фінансування тероризму; щодо замороженої, арештованої і конфіскованої власності; та щодо взаємної правової допомоги або інших міжнародних запитів про співробітництво.

 

Прозорість юридичних осіб і трастів

 

33.   Країни мають вживати заходів для запобігання незаконному використанню юридичних осіб в цілях відмивання грошей. Країни мають забезпечити наявність достатньої, точної та своєчасної інформації про вигодоодержувачів та осіб, що можуть впливати на діяльність юридичної особи, яку компетентні органи можуть своєчасно отримати або до якої вони можуть здійснити своєчасний доступ. Зокрема, країни, де існують юридичні особи, які мають право випускати акції на пред’явника, мають застосовувати відповідні заходи для впевненості, що вони не використовуються з метою відмивання грошей та повинні бути здатними довести достатність таких заходів. Країни мають розглянути заходи для фінансових установ, що взяли на себе зобов’язання згідно Рекомендації 5, щодо  полегшення виявлення вигодоодержувача та контролю.

 

34.   Країни мають вживати заходів для запобігання незаконному використанню трастів для відмивання грошей. Зокрема, країни мають забезпечити наявність достатньої, точної та своєчасної інформації про трасти, включаючи інформацію про засновників, членів правління та  вигодоодержувачів, яку компетентні органи можуть своєчасно отримати або до якої вони можуть здійснити своєчасний доступ.

 

 

D.           МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

 

35.     Кожна країна повинна негайно здійснити кроки для того, щоб  імплементувати Віденську Конвенцію, Палермську Конвенцію та Міжнародну Конвенцію ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року.  Країни також закликаються ратифікувати та імплементувати інші відповідні міжнародні конвенції, такі як Конвенція Ради Європи стосовно відмивання, розшуку, вилучення і конфіскації доходів, отриманих у результаті злочинної діяльності 1990 року та Інтер-Американську Конвенцію по боротьбі з тероризмом 2002 р.

 

 

Взаємна правова допомога та екстрадиція

 

36.     Країни повинні забезпечити надання швидкої, конструктивної і ефективної в найширшому обсязі правової допомоги у ході розслідувань і карного переслідування у справах з відмивання грошей і фінансування тероризму, та у пов’язаних розслідуваннях. Зокрема, країни повинні:

 

a)      Не забороняти або не встановлювати необґрунтовані або надмірно обмежуючі умови надання правової допомоги.

b)      Забезпечувати існування чітких та ефективних процедур виконання запитів про правову допомогу.

c)       Не відмовляти у виконанні запитів про правову допомогу лише на підставі того, що злочин, як вважається, включає в себе також і фіскальні питання.

d)      Не відмовляти у виконанні запитів про правову допомогу на підставі того, що законодавство вимагає від фінансових установ зберігати таємність або конфіденційність.

 

Країни відповідно до Рекомендації 28 також повинні забезпечити, щоб компетентним державним органам були надані повноваження відповідати на запити про правову допомогу, та, якщо це сумісно з їхнім внутрішньодержавним законодавством, відповідати на прямі запити іноземних судових або правоохоронних органів, направлені відповідним національним органам.

 

Для уникнення колізій юрисдикцій необхідно передбачити можливість розробки і застосування механізму найбільш правильного визначення місця кримінального переслідування обвинувачених, виходячи з інтересів правосуддя у справах, що підлягають розгляду у двох або більше країнах.

 

37.     Наскільки це можливо, країни мають надавати одна одній правову допомогу, незалежно від того, чи вважається вчинок злочином в обох країнах. 
 
У разі, якщо для надання правової допомоги або здійснення екстрадиції необхідно, щоб вчинок вважався злочином в обох країнах, ця умова вважатиметься задоволеною, незалежно від того, чи вважають обидві країни, що злочин належить до однієї й тієї ж категорії злочинів, або від того, чи визначають вони злочин однією й тією ж термінологією, за умови того, що обидві країни вважають відповідну поведінку злочином.
 
38.     Повинен існувати орган для здійснення оперативних заходів у відповідь на запити інших країн щодо виявлення, заморожування, накладення арешту і конфіскації відмитої власності, доходів, отриманих внаслідок відмивання грошей, засобів, використаних або запланованих для використання з метою вчинення таких злочинів, або власності відповідної вартості. Повинні існувати домовленості про координацію процедур вилучення і конфіскації, якими може передбачатися і розподіл конфіскованих цінностей.
 

39.     Кожна країна повинна визнавати відмивання грошей злочином, який передбачає екстрадицію. Кожна країна має здійснювати екстрадицію своїх громадян. У випадках, коли країна не здійснює екстрадицію лише на підставі громадянства, така країна повинна на запит іншої країни, яка бажає здійснення екстрадиції, без затримок передати справу своїм компетентним органам з метою переслідування злочинів, викладених у запиті. Ці органи повинні приймати рішення та проводити переслідування таким же чином, як і у випадку будь-якого іншого серйозного злочину відповідно до внутрішнього законодавства такої країни. Країни повинні співпрацювати між собою стосовно процесуальних і доказових аспектів та з метою забезпечення ефективності такого переслідування.

 

Відповідно до внутрішнього законодавства, країни можуть розглянути можливість спрощення екстрадиції, дозволяючи пряму передачу запитів про екстрадицію між відповідними міністерствами, та здійснюючи екстрадицію осіб на основі лише ордерів на арешт або вироків, та/або створюючи можливість для спрощеної екстрадиції осіб, які відмовляються від формального розгляду питання про екстрадицію.

 

Інші форми співробітництва

 

40.     Країни мають забезпечити, щоб їхні компетентні органи здійснювали якнайширше міжнародне співробітництво з відповідними іноземними органами. Повинні існувати чіткі та ефективні шляхи сприяння швидкому та конструктивному обміну інформацією між відповідними органами, довільно або на запит. Такий обмін повинен здійснюватися без надмірно обмежуючих умов. Зокрема:

 

·                      Компетентні органи не повинні відмовляти у виконанні запиту про допомогу лише на підставі того, що злочин, як вважається, включає в себе також і фіскальні питання.

·                      Країни не повинні використовувати законодавство, яке вимагає від фінансових установ зберігати таємність або конфіденційність, як підставу для відмови у співробітництві.

·                      Компетентні органи повинні мати можливість проводити виявлення обставин справи, та, якщо можливо, розслідування від імені відповідних іноземних органів.

 

Країни закликаються дозволити своїм компетентним органам співпрацювати безпосередньо з іноземними компетентними органами, які мають інші функції, з метою сприяння швидкому та конструктивному обміну інформацією щодо відмивання грошей. Співробітництво з іноземними органами, які мають інші функції, може виникати безпосередньо або з використанням третьої сторони. Під час звернення по допомогу, компетентні органи спочатку мають зв’язатися з відповідними іноземними органами для визначення того, яким чином можна надати допомогу.

 

Країни повинні встановити контроль та запобіжні заходи для того, щоб забезпечити використання інформації, що отримана в результаті обміну між компетентними органами, лише дозволеним чином, який відповідає їхнім зобов’язанням стосовно захисту приватного життя та даних.

 

 

Глосарій

 

 

В цих Рекомендаціях вживаються наступні скорочення та посилання:

 

„Вигодоодержувач” вживається щодо фізичної особи (осіб), яка володіє чи контролює  клієнта та/або особу, для якої проводиться фінансова операція. Також включає осіб, що здійснюють максимальний реальний контроль над юридичними особами та  подібними утвореннями.

 

„Основні принципи” вживається щодо Основних принципів для ефективного банківського нагляду, що видані Базельським Комітетом по банківському нагляду, Завдань та принципів для  регулювання ринку цінних паперів, що видані Міжнародною організацією комісій по цінних паперах, та Принципів нагляду за страховою діяльністю, видані Міжнародною асоціацією наглядачів за страховою діяльністю.

 

„Визначені категорії правопорушень” означають:

 

-                      участь в організованих кримінальних групах та рекет;

-                      тероризм, в тому числі фінансування тероризму;

-                      торгівля людьми та організація незаконної міграції;

-                      сексуальна експлуатація, в тому числі сексуальна експлуатація дітей;

-                      незаконний обіг наркотичних засобів  та психотропних речовин;

-                      незаконна торгівля зброєю;

-                      незаконний обіг викраденого та іншого майна;

-                      корупція та хабарництво;

-                      шахрайство;

-                      підробка грошей;

-                      підробка та „піратство” товарів;

-                      злочини проти навколишнього середовища;

-                      вбивство, тяжкі тілесні ушкодження;

-                      викрадення, незаконне позбавлення волі та взяття в заручники;

-                      грабіж та крадіжка;

-                      контрабанда;

-                      вимагання;

-                      підлог;

-                      піратство;

-                      інсайдерська торгівля та маніпуляції ринком.

 

При вирішенні переліку правопорушень, які будуть включені до предикатних правопорушень відповідно до кожного з видів, перерахованих вище, кожна країна у відповідності до свого внутрішнього законодавства вирішує, як визначити такі правопорушення та природу будь-яких окремих елементів таких правопорушень, які перетворюють їх на тяжкі.

 

„Визначені нефінансові заняття та професії” означають:

 

а) Казино (що також включає Internet-казино).

b) Агентства нерухомості.

c) Торговці цінними металами.

d) Торговці дорогоцінним камінням.

e) Юристи, нотаріуси, незалежні юристи та бухгалтери – вживається щодо практикуючих спеціалістів, партнерів чи найнятих спеціалістів  в рамках професійних фірм. Це не вживається щодо „внутрішніх” спеціалістів, що є працівниками інших видів діяльності, а також щодо спеціалістів, що працюють в державних установах та відносно яких вже може бути застосовано заходів по боротьбі з відмиванням „брудних” грошей.

f) Трасти та посередники, що надають послуги компаніям – це  всі особи чи спеціальності, що не охоплені цими Рекомендаціями та які здійснюють діяльність по наданню будь-яких послуг третім сторонам, а саме це такі послуги:

 

-                      діяльність по створенню юридичних осіб;

-                      діяльність  (чи домовленість про діяльність іншої особи) як директора чи керівника компанії, партнера чи учасника, чи аналогічна посада по відношенню до інших юридичних осіб;

-                      забезпечення реєстрації;  адреси здійснення діяльності та розміщення, кореспондентської та юридичної адреси для компанії, партнера чи будь-якої іншої юридичної особи чи утворення;

-                      діяльність (чи домовленість про діяльність іншої особи) як опікуна довірчої власності;

-                      діяльність (чи домовленість про діяльність іншої особи) як повіреного акціонера іншої особи.

 

„Визначені межі” вживається щодо суми, визначеної в Пояснювальних записках.

 

Під  „фінансовою установою” розуміється будь-яка фізична чи юридична особа, яка здійснює одну чи декілька з наступних видів діяльності чи операцій для/чи від імені клієнта:

 

1.            Прийняття вкладів та інших коштів, які підлягають поверненню від населення.

2.            Позики[1]

3.            Фінансовий лізинг

4.            Послуги з переказу грошей або цінностей

5.            Випуск і управління платіжними засобами (наприклад кредитні і дебетні картки, чеки, дорожні чеки, трати, електронні гроші).

6.            Фінансові гарантії або зобов'язання.

7.            Торгові операції з:

(а) грошовими ринковими інструментами (чеки, векселі, депозитні сертифікати, деривативи, тощо);

 

(b) валютою;

 

(c) обмінними інструментами, цінними паперами по банківських відсотках та індексах;

 

(d) перевідними цінними паперами;

 

(e) ф'ючерсними угодами про товари.

 

8.      Участь у випуску цінних паперів і надання фінансових послуг, пов'язаних з їх випуском

9.      Управління індивідуальними і колективними інвестиціями клієнтів банків.

10.  Утримання сейфів та адміністрування операцій з грошима або ліквідними цінними паперами від імені клієнтів.

11.  Інше інвестування, адміністрування або управління фондами або грошовими коштами від імені іншої особи.

12.  Страхування, страхування життя та інші інвестиції, пов’язані із страхуванням.

13.  Обмін грошей.

 

Якщо фінансова діяльність здійснюється особою або установою на випадковій або дуже обмеженій основі (відповідно до кількості та критеріїв) при наявності невеликого ризику можливості відмивання грошей, країна може вирішити в разі необхідності застосування заходів по боротьбі з відмиванням грошей повністю або частково.

 

При наявності чітко виражених ґрунтовних підстав, та базуючись на невеликому ризику можливості відмивання грошей, країна може вирішити не застосовувати деякі або всі 40 Рекомендацій до деяких видів фінансової діяльності, визначених вище.

 

 

ПФР”  означає Підрозділ Фінансової Розвідки

 

Юридичні установи” під цим визначенням розуміються трасти та схожі  установи.

 

Юридичні особи” – відносяться корпорації, фонди, фінансові союзи, товариства, асоціації та інші подібні організації, що можуть встановлювати постійні клієнтські відносини з фінансовими установами або з структурами інших видів власності.

 

Рахунки через які проходить оплата” кореспондентські рахунки, що безпосередньо використовуються третіми особами для здійснення діяльності у своїх особистих цілях.

 

Політичні діячі” особи які виконують або виконували видні політичні функції у зарубіжних країнах, наприклад Голови Держав або уряду, вищі державні діячі, вищі урядові, судові або військові посадові особи, вищі посадові особи державних установ, впливові діячі політичних партій. Ділові  відносини з членами сімей та близьким оточенням політичного діяча підпадають під ризик, який є ідентичним до ризику, якому підпадають політичні діячі. Визначення не поширюється на середніх та молодших посадових осіб вищезазначених категорій.

 

Банк-оболонка” – банк, зареєстрований в юрисдикції, де він фактично не знаходиться та не приєднаний до врегульованої фінансової групи.

 

ППО” – повідомлення про підозрілі операції.

 

Контролери” – визначені компетентні органи, відповідальні за звітування фінансових установ щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

 

Рекомендації FATF” – стосується цих Рекомендацій та Спеціальних Рекомендацій FATF по боротьбі з фінансуванням тероризму.

 


ПОЯСНЮВАЛЬНІ ПРИМІТКИ.

 

Загальні.

 

1.         У цьому документі під терміном "країни" повинні так само розумітися як "території" так і "юрисдикції".

 

2.         У рекомендаціях 5-16 і 21-22 говориться, що фінансові установи чи встановлені нефінансові види комерційних занять і професій повинні здійснювати деякі заходи. Це вимагає від країн вжиття заходів, які зобов'яжуть фінансові установи, визначені нефінансові види комерційної діяльності і професії виконувати кожну Рекомендацію. Основні обов'язки по виконанню Рекомендацій 5, 10 і 13 повинні бути викладені в законі або у регулюючому акті, у той час як більш детально елементи цих Рекомендацій, так само як і обов’язки по інших Рекомендаціях, можуть вимагатися законом, регулюючим актом, або іншими примусовими засобами, розробленими компетентним органом.

 

3.         Коли звертаються до фінансової установи, яка впевнена стосовно заданого питання, то установа повинна бути здатна підтвердити свою оцінку перед компетентними органами.

 

4.         З метою виконання Рекомендацій 12 і 16, країни можуть не видавати закони або регулюючі акти, що стосуються винятково адвокатів, нотаріусів, бухгалтерів і інших визначених нефінансових видів комерційної діяльності і професій, якщо ці види комерційної діяльності або професії включені в закони або регулюючі акти, що охоплюють основну діяльність.

 

5.         Пояснювальні Примітки, що відносяться до фінансових установ, також застосовні, де можливо, до визначених нефінансових видів комерційної діяльності і професій.

 

Рекомендації 5, 12 і 16.

 

Встановлено наступні пороги для операцій (відповідно до Рекомендацій 5 і 12):

-                                Фінансові установи (для непостійних клієнтів відповідно до Рекомендації 5) - USD/€ 15, 000;

-                                Казино, включаючи Інтернет казино (відповідно до Рекомендації 12) - USD/€ 3,000;

-                                Для дилерів дорогоцінних металів і дилерів у дорогоцінних каменів при проведенні будь-яких операцій готівці (відповідно до Рекомендацій 12 і 16) - USD/€ 15,000.

 

Фінансові операції, що перевищують встановлений поріг, включають ситуації, коли такі трансакції проводяться однією чи декількома операціями, що здаються зв'язаними.

 

Рекомендація 5

 

Належна обачність у відношенні до клієнтів і натякання.

 

1.         Якщо, при встановленні чи протягом відносин із клієнтом, або при проведенні нерегулярних операцій, фінансова установа підозрює, що операції мають відношення до відмивання грошей або фінансуванню тероризму, то в такому випадку установа повинна:

 

a)                      У звичайному порядку намагатися ідентифікувати і перевірити ідентифікацію клієнта і власність вигодоодержувача, будь то постійна чи непостійна, і незалежно від будь-якого звільнення або встановленого порога, що міг би інакше бути застосований

b)                      Робити доповіді про підозрілі операції підрозділу фінансової розвідки відповідно до Рекомендації 13.

 

2.         Рекомендація 14 забороняє фінансовим установам, їхнім директорам, службовцям і працівникам розкривати факти про складання доповідей про підозрілі операції чи інформації в зв'язку з цим, котра повідомляється підрозділу фінансової розвідки. При таких обставинах існує ризик, що клієнти можуть одержати ненавмисний натяк, при виконанні фінансовими установами обов'язків належної обачності стосовно клієнтів. Поінформованість клієнта про можливі доповіді про підозрілі операції чи розслідування може поставити під погрозу всі майбутні зусилля по розслідуванню операції по підозрі у відмиванні грошей чи фінансуванню тероризму.

 

3.         Тому, якщо фінансові установи підозрюють, що операції мають відношення до відмивання грошей чи фінансуванню тероризму, вони повинні приймати до уваги ризик витоку інформації при виконанні правил належної обачності стосовно клієнтів. Якщо установа має ґрунтовні підстави вважати, що виконання правил належної обачності стосовно клієнтів послужить натяком клієнту чи потенційному клієнту, то вона може не продовжувати цей процес, і подати доповідь про підозрілу операцію. Установи повинні поінформувати своїх службовців за даними питанням і забезпечити обережність при виконанні правил належної обачності стосовно клієнтів.

 

Належна обачність для юридичних осіб і структур.

 

4.       При виконанні елементів (a) і (b) Заходів обачливості стосовно клієнтів для юридичних осіб і структур, фінансові установи повинні:

 

a)                                Упевнитися, у тім, що будь-яка особа, що діє від імені клієнта, має відповідні повноваження, та ідентифікувати цю особу.

 

b)                                Ідентифікувати клієнта і перевірити його ідентичність: заходи, що при нормальних умовах звичайно необхідні для задовільного виконання цієї функції зажадають доказів чи реєстрації подібного свідчення юридичного статусу юридичної особи чи структури, так само як і інформації щодо імені клієнта, імен довірителів, юридичної форми, адреси, директора, і договірних умов, що регулюють повноваження, накладених на юридичну особу чи структуру.

 

c)                                 Ідентифікувати вигодоодержувачів, включаючи складання уявлення щодо власності і структури керування і вживати відповідних заходів по перевірці ідентифікації таких осіб. Заходи, що звичайно необхідні для задовільного виконання цієї функції вимагають ідентифікації фізичних осіб з контрольною часткою участі та ідентифікації фізичних осіб, що приймають рішення і здійснюють керування юридичних чи фізичних осіб відповідної структури. У тих випадках, коли клієнт чи власник контрольної частки участі є державною компанією, підлеглою регулюючим вимогам розкриття відомостей, немає необхідності прагнути ідентифікувати і перевіряти ідентичність будь-якого акціонера такої компанії.

 

Відповідна інформація чи дані можуть бути отримані із державного реєстру, від клієнта чи з інших надійних джерел.

 

Надійність вже здійсненої ідентифікації і перевірки.

 

5.      Заходи для виконання правил належної обачності стосовно клієнтів, викладені в Рекомендації 5, і не передбачають для фінансових установ повторну ідентифікацію і перевірку ідентичності кожного клієнта кожний раз, коли клієнт проводить операцію. Установи мають право покладатися на уже зроблені кроки по ідентифікації і перевірці, якщо не виникає сумнівів щодо вірогідності такої інформації. Приклади ситуацій, що могли б привести установи до таких сумнівів, можуть виникнути при підозрах такого клієнта у відмиванні грошей чи істотних змінах способу використання рахунка клієнта, що не сумісні з діловим профілем клієнта.

 

Час перевірки

 

6. Приклади видів обставин, де було б припустимо закінчити перевірку після встановлення ділових відносин, тому що важливим є не переривати нормальне ведення бізнесу, включають:

 

 

·                                  Непряма діяльність.

·                                  Операції по цінних паперах. В індустрії цінних паперів, до компаній і посередників можуть бути застосовані вимоги виконати операції дуже швидко, відповідно до ринкових умов під час контакту клієнта з ними, і може знадобитися провести операцію, перш, ніж закінчитися перевірка ідентичності.

·                                  Діяльність з страхування життя. Щодо діяльності з страхування життя, країни можуть дозволити ідентифікацію і перевірку поліса вигодоодержувача після встановлення ділових відносин із власником страхового поліса. Однак, у всіх таких випадках, ідентифікація і перевірка повинні відбутися під час чи до часу виплати, чи здійснення вигодоодержувачем прав, що надаються полісом.

 

7. Фінансові установи також повинні будуть прийняти процедури по зменшенню ризику щодо умов, при яких клієнт може використовувати ділові відносини до ідентифікації. Ці процедури повинні включити комплекс заходів з обмеження числа, видів та/чи обсягу операцій, що можуть бути проведені і моніторингу великих чи складних операцій, проведених за рамками встановлених норм для такого типу відносин. Фінансові установи повинні використовувати Базельські Правила Обачності стосовно клієнта (секція 2.2.6.) для одержання визначених інструкцій для прикладів зменшення ризику в  непрямому бізнесі.

 

Вимога ідентифікації існуючих клієнтів.

 

8. Принципи, визначені в Базельському документі щодо ідентифікації існуючих клієнтів, повинні служити посібником при застосуванні Заходів обачливості до клієнта, включаючи установи залучені у банківську діяльність, і можуть застосовуватися до інших фінансових установ, якщо це доречно.

 

Спрощені чи зменшені заходи згідно Базельського документа.

 

9. Загальним правилом є те, що клієнти повинні підпадати під дію повного діапазону заходів передбачених Базельським документом, включаючи вимогу ідентифікувати вигодоодержувача.  Не дивлячись на це, можливі обставини, при яких ризик відмивання грошей або фінансування тероризму є невеликим, де інформація щодо ідентифікації клієнта і вигодоодержувача клієнта є привселюдно доступною, або де відповідні перевірки і контроль вже існують в іншому місці у національних системах. За таких обставин, мало би сенс для країни дозволити її фінансовим установам застосовувати спрощені чи скорочені заходи процесу належної обачності стосовно клієнтів при ідентифікації і перевірці ідентичності клієнта і вигодоодержувача.

 

10. Типи клієнтів, коли можуть бути застосовані спрощені чи скорочені заходи процесу належної обачності стосовно клієнтів:

 

·                                           Фінансові установи – коли вони підлягають вимогам по боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванню тероризму, що погоджуються з Рекомендаціями FATF, і підлягають спостереженню в плані відповідності з ними.

 

·                                           Суспільні компанії, що підлягають регуляторним вимогам по розкриттю інформації.

 

·                                           Урядові адміністрації чи підприємства.

 

11. Спрощені чи скорочені заходи процесу належної обачності стосовно клієнтів можуть також бути застосовані до бенефіціарів об'єднаних рахунків, що  належать установленим не фінансовим видам комерційної діяльності чи професіям, за умови, що ці види комерційної діяльності чи професії підлягають вимогам по боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, що погоджуються з Рекомендаціями FATF і підлягають ефективним системам моніторингу і забезпечення їхньої відповідності цим вимогам. Банки повинні також використовувати Базельські Правила Обачності стосовно клієнта (секція 2.2.4.), що передбачають визначені інструкції щодо ситуацій, коли установа, що містить рахунок, може покладатися на клієнта, що є професійним фінансовим посередником, для виконання їм самим чи його власними клієнтами (тобто бенефіціарами банківського рахунка) процесу належної обачності стосовно клієнтів. Де це доречно, Базельські Правила Обачності стосовно клієнта можуть також полишати керівництво у відношенні подібних рахунків, що містяться іншими видами фінансових установ.

 

12. Спрощений процес належної обачності стосовно клієнтів чи скорочені заходи можуть також бути прийнятні для різних типів продукції чи операцій таких як (тільки приклади):

 

·                     Поліси страхування життя, де щорічна страхова премія не перевищує суму          USD/€ 1000 чи разова страхова премія не перевищує суму USD/€ 2500

 

·                     Страхові поліси для програм пенсійного забезпечення, якщо немає пункту відмовлення і поліса не може бути використаний як допоміжний.

 

·                     Пенсія, пенсія по досягненню віку чи така ж схема, що надає забезпечення по відходу на пенсію для працівників коли внески робляться за допомогою відрахування від заробітної плати і правила схеми не дозволяють призначення часткового відсотка відповідно до схеми.

 

13. Країни можуть також вирішувати, чи можуть фінансові установи використовувати ці спрощені заходи тільки для клієнтів у їхній власній юрисдикції, чи ж дозволяти їм робити це у відношенні клієнтів у будь-якій іншій юрисдикції, стосовно якої первісна країна задоволена, що та відповідає і ефективно реалізує Рекомендації FATF.

 

Спрощені заходи належної обачності стосовно клієнтів не прийнятні кожний раз, коли є підозра у відмиванні грошей, фінансуванні тероризму або до яких застосовні сценарії  особливого підвищеного ризику.

 

Рекомендація 6

 

Країни підтримуються в розширенні вимог за Рекомендацією 6 до осіб, що займають високе державне положення в їхній країні.

 

Рекомендація 9

 

Ця Рекомендація не відноситься до аутсорсінгу чи відомчих зв'язків.

Ця Рекомендація також не застосовується до відносин, рахунків чи операцій між фінансовими установами для їхніх клієнтів. Такі відносини охоплені Рекомендаціями 5 і 7.

 

Рекомендації 10 і 11

 

Щодо страхової діяльності, слово "операції" повинне розумітися як звернене до самого продукту страхування безпосередньо, преміальним виплатам та вигодам.

 

Рекомендація 13

 

 

1. Посилання на злочинну діяльність в Рекомендації 13 стосується:

 

            а) всіх актів злочину, які можуть становити предикативні злочини з відмивання “брудних”  грошей, згідно юриспруденції  або

            б) як мінімум стосовно злочинів, які можуть становити предикативні злочини, за вимогами Рекомендації 1.

 

            Країни активно заохочують прийняти альтернативу (а). Про всі підозрілі фінансові операції, що включають спроби здійснення фінансових операцій, необхідно інформувати, незважаючи на суми фінансових операцій.

 

2. Під час впровадження Рекомендації 13, фінансові установи повинні повідомляти про підозрілі фінансові операції, при цьому не має значення чи вони, як можна вважати, матимуть відношення до питань оподаткування, чи ні. Країни повинні враховувати, що для того, щоб  фінансові установи не надавали інформацію про підозрілі фінансові операції,    треба намагатися встановити inter alia, що їх фінансові операції пов’язані з питаннями оподаткування.

 

 

Рекомендація 14 (попередження)

 

Випадки, коли юристи, адвокати, та інші незалежні юристи-професіоналі та аудитори виступають як незалежні фахівці, які намагаються відвернути клієнта від здійснення протизаконної діяльності, не прирівнюється до такого як попередження.

 

 

Рекомендація 15

 

Тип та обсяг щодо заходів, що будуть впроваджені по кожній вимозі, яка викладена в Рекомендації, повинні повністю відповідати ризику відмивання  “брудних” грошей та фінансування тероризму, та розміру операції.

 

Для фінансових установ, відповідні заходи з точки зору управління, повинні включати призначення відповідального працівника на рівні керівника.

 

 

Рекомендація 16 

 

1.                  Кожне окреме законодавство повинно визначити питання, які будуть віднесені до питань, що користуються юридичними професійними привілеями, або становлять професійну таємницю. Природно, що це стосується інформації, яку  юристам,  нотаріусам або іншим незалежним професіоналам надають, або, яку вони отримують від одного із своїх клієнтів: (а) під час визначення юридичного статусу своїх клієнтів, або (б) під час захисту або представлення такого клієнта, або стосовно процедур юридичного, адміністративного, арбітражного або посередницького характеру.  У випадках, коли аудитори  підпадають під такі зобов’язанні стосовно дотримання таємниці чи привілеїв, тоді від них не вимагається надавати інформацію про підозрілі фінансові операції.

 

 

 

     2. Країни можуть дозволити юристам, нотаріусам та іншим незалежним професіоналам та аудиторам  надсилати свої повідомлення про підозрілі операції до відповідних саморегулівних організацій, але, за умови, що існують відповідні форми взаємодії між цими організаціями та ПФР.

 

Рекомендація 19

 

1.                  Для сприяння щодо викриття та моніторингу фінансових операцій з готівкою, але ні в якому разі не запобіганню вільному обігу коштів, країни повинні розглянути можливість перевірки, адміністративного моніторингу, декларування або реєстрації стосовно відповідності вимогам, всі закордонні грошові перекази, що перевищують встановлений поріг.

 

Рекомендація 23

 

Рекомендацію 23 не треба трактувати як таку, що вимагає введення системи регулярного перегляду ліцензування контрольного пакету акцій у фінансових установах, виключено з метою виявлення процесів з відмивання “брудних” грошей, але, з точки зору FATF, для підкреслення бажаності відповідності перегляду по акціонерам, які володіють контрольним пакетом в фінансових установах (банки та особливо не банки). Як результат, там, де існують тести на відповідність акціонера (або “підходить та відповідає”), там,  увага органу, що наглядає, повинна бути зосереджена на їх зв’язок із процесом з відмивання  “брудних”  грошей.

 

Рекомендація 25

 

Враховуючи те, яка повинна бути зворотна інформація, країни повинні враховувати Інструкції з Ведення Найкращої Практики з Надання Зворотної Інформації до Фінансових Установ та Іншим Зацікавленим Сторонам.

 

Рекомендація 26

 

Коли країна створює ПФР, вона повинна мати на увазі і подання на членство до Егмонтської Групи. Країни повинні розглянути Протокол про Цілі Егмонтської Групи, та її Принципи Обміну Інформацією між Підрозділами Фінансової Розвідки для Випадків з Відмивання “Брудних” Грошей. Ці документи накреслюють важливі принципи стосовно ролі та функцій ПФР, механізмів для обміну інформацією між ПФР.

 

Рекомендація 27

 

Країни повинні враховувати можливість здійснення заходів, включаючи заходи юридичного характеру, на національному рівні, які б дозволили  уповноваженим органам при розслідуванні випадків з відмиванням брудних грошей, відкласти або зняти арешт підозрюваних осіб та/або конфіскацію грошей з метою встановлення осіб, які причетні до цієї діяльності, або для збору доказів. Без права на такі заходи, виключено застосування процедур, таких як контрольовані поставки або непокриті трансакції.

 

Рекомендація 38

 

Країни повинні розглянути:

 

а) Організацію фонду з конфіскації майна у країні, до якого надійде все або частина конфіскованого майна для належного користування для правоохоронних цілей, охорони здоров’я, освіти та інших цілей.

 

б) Здійснюючи заходи, що можуть бути необхідні для розподілення конфіскованого майна серед країн або між країнами, особливо, коли конфіскація безпосередньо або опосередковано являється результатом скоординованих правоохоронних заходів.

 

Рекомендація 40

 

1.                  Для цілей цієї Рекомендації:

 

·                     Поняття “Партнери” стосується структур, які несуть однакову відповідальність та мають однакові функції.

·                     Поняття “Компетентні органи”  стосується всіх адміністративних та правоохоронних структур, що мають відношення до боротьби з відмиванням “брудних” грошей та фінансування тероризму, включаючи ПФР та наглядові структури.

 

2.                  В залежності від задіяного типу компетентного органу, характеру і мети взаємодії, різні канали можуть підійти для обміну інформацією, що включає: двосторонні або багатосторонні угоди або договори, меморандуми про взаємодію, обмін на основі взаємності, або через належні міжнародні і регіональні організації. Проте, ця Рекомендація не має на меті охопити взаємодію стосовно спільної юридичної допомоги або екстрадиції.

 

3.                  Посилання на непрямий обмін інформацією між іноземними структурами, іншими, ніж партнери, охоплює ситуацію, коли інформація, надання якої запросили, проходить від іноземної структури через одну або більше внутрішніх або іноземних структур до того, як її одержить структура, яка звернулася за наданням інформації. Компетентний орган, який запросив надання інформації,  повинен завжди чітко сформулювати мету такого запиту, та від імені кого, цей запит надається.

 

4.                  ПФР повинні мати змогу робити запити  від імені іноземних партнерів, якщо це стосується аналізу фінансової операції. В крайньому разі, запит повинен містити:

 

·                     Пошук своє власної бази даних, яка включає інформацію, що має відношення до повідомлень про підозрілі операції

·                     Пошук інших баз даних, до яких вона може мати прямий чи непрямий доступ, включаючи бази даних правоохоронних органів, загальнодоступні бази даних, адміністративні бази даних та комерційні бази даних

 

Якщо дозволяється, ПФР повинні контактувати з іншими компетентними органами та фінансовими установами для отримання відповідної інформації.

 



3 Див. визначення “визначені категорії правопорушень” в Глосарії

4 Надійні документи, дані чи інформація, отримані з незалежних джерел, далі у тексті називаються „ідентифікаційні дані”.

[1] Сюди також відноситься:

-          споживчий кредит, кредит під заставу; факторинг з правом або без права обігу; фінансування комерційних операцій (включаючи форфейтинг).